Nick Falafivka

„RIA ЛЬВІВ”
Журнал N 3 (102) листопад 2009 року

Хіба тільки дуже наївна людина сьогодні може думати, що художник – це той, хто вміє правильно намалювати вулицю у перспективі, а людину – схожою... Винахід фотографії позбавив митця потреби вимальовувати дійсність такою, як вона є. Натомість йому залишились емоції, фантазії, ідеї, сни... Тож головна риса сучасного художника – чутливість до «вібрацій» світу, здатність вловити настрій миті, відчути особливість фактури... і показати нам: дивіться, ось він, новий ракурс вічної форми. Який знак стоятиме перед цим меседжем, плюс чи мінус, залежить від того, є сам художник оптимістом чи песимістом, тобто, як в тому анекдоті, вважає він наш світ найкращим зі світів, чи підозрює, що так воно і є. Львівський художник Микола Фалафівка – «сонячна» людина. Йому подобається світ, у якому він живе.
Сюжети полотен Миколи складаються з «вершків» класичної естетики: звабливих жінок, старої архітектури, ніжно-соковитих квітково-плодових натюрмортів... Але професійна орієнтація в асортименті пластичних здобутків мистецтва ХХ століття, добрий смак і почуття гумору не дозволяють художнику потрапити на територію банальності. Сюжет для нього на другому місці, на першому – настрій: переважно – грайливо-іронічний, часом – меланхолійно-романтичний, інколи - лагідно-лінивий, як сонечко влітку надвечір.
Микола – віртуозний рисувальник. У нього - безпомилкове відчуття лінії та бездоганна композиція. Художник не любить багатослівності в своїх роботах, не зловживає деталями, перетворюючи індивідуальну привабливість кожної своєї моделі на «логотип». Напевно, це було б занадто, по-креслярські, сухо, якби не акварельний, мерехтливо-«місячний» колорит. Його вишукані нюанси врівноважують лаконічну категоричність силуету, залишаючи простір для чуттєвості форми.
Хоча Микола Фалафівка уславився, в першу чергу, як автор вишуканих вигадливих «ню», насправді він – художник універсальний, в одному «форматі» йому нудно. Аби «рука» не забувала академічного вишколу, Микола періодично вправляється в реалістичному портреті, може і копію під настрій зробити, переодягнувши друзів у костюми відомих персонажів, кілька разів занурювався у біблійну тематику, активно працює в поліграфічному дизайні та рекламі, займається фотографією. Тобто, йому цікаво все, що є цікавого і привабливого в сучасному світі: духовні екскурси і фактурні принади, вічні цінності класики і нові технологічні забавки. Власне, оцей драйв смакування життя, який випромінюють твори Миколи, і є однією зі складових його популярності і «тут», і «там».

Історик мистецтва Наталія Космолінська

„ЛЕЛЬ”
Журнал про кохання N 6 1995 року

Політ думки, вільної від стереотипів мислення, розмаїта вишуканість форм... Цей художник творить складно і сильно, розуміючи для себе мистецтво як космос, необмеженість, вічний пошук. А картини — як своєрідну машину часу: старі повертають у Минуле, а незавершені дозволяють заглянути у Майбутнє.
Супрематичні пристрасті.
Впала на полотно зірка—вогник цигарки. І навколо цього центру відліку грає динамічне коло хвиль, що поступово набирають вигляду жінки з телефоном («Розмова»).
Романтичні пристрасті.
Жінка — наче струна під пальцями Бог. Свічка, що мерехтить, обпалюючи пІтьму Вірою, Надією і Любов’ю.
У Миколи Фалафівки власний світ — мікро і макро, де в замкову щілину якихось чарівних дверей він підгледів напівпрозорих фей в ореолі волосся та вербових гілок. Це — викликані з лабіринтів фантазії чи з давніх маминих казок образи первісної доброти. («Дівчина з замкової щілини»).
Художник своєрідно розуміє жінок, намагається щоразу створити нову Єву: жінку — фею, жінку — мадонну, жінку — полум'я. Або — водночас — хвилю і мушлю («Та, що біжіть по хвилях»). „Не знаю, вірю я, чи ні, але жінка для мене є живим свідченням існування Бога.”
Філософські пристрасті.
Митець прагне перевтілитись у Сина Божого, відчути на своїх плечах важкий (палиптих «Пристрасті Христові») або, заглянувши в суть-серцевину, порівняти долю людську з долею дерева (диптих «Дерева»).
Пристрасті з гумором.
Романтик і мислитель, Микола до того ж, — винахідник і жартівник з лагідним і щирим поглядом на своїх героїв, а коли й з посмішкою, то з доброю. «Казанова» — портрет неперевершеного коханця, барвистий лик, зображений на гральній карті: пробите серце завбільшки з торс віддзеркалюсться маленьким фіговим листочком — ото і всі інтриги та любовні пригоди.
Біографічні пристрасті.
Фалафівка Микола Васильович. Народився на Буковині (1964). Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва (1984) та Український поліфафічний інститут ім. Івана Федорова (1992). Мав виставки своїх робіт на батьківщині та за кордоном: (Великобританія, Польща, Франція). Картини автора знаходяться в галереях і приватних зібраннях (Канада, Німеччина, Норвегія, США, Швеція). Проживає і творить у Львові.

Роксолана Бакович