Alexander Mats

Війна... Це слово відлунює глухим дзвоном у серцях, розтинаючи простір між минулим і майбутнім. Біль від втрат стає безжальним вчителем, а лишення — мовчазним дзеркалом, у якому кожен бачить себе справжнього.
Коли світ довкола розривається на шматки, залишається лише одна точка опори — власна душа. І саме в ці миті крізь тріщини розпачу проростає катарсис. Це не просто очищення; це народження нового "я", яке співає гімн незламності навіть серед попелу.
Тіла падають, як осіннє листя, згортаючи життя в один крихітний момент. Але в кожній сльозі, що скочується щокою, у кожному погляді, що пронизує тишу, прихована велика сила — здатність відроджуватися. Втрата не лише краде; вона змушує віднайти себе у найтемніших куточках свідомості.
Війна забирає дім, друзів, інколи навіть віру. Але в цьому хаосі виникає простір для переосмислення. Лишення перетворюється на можливість оцінити справжнє. Біль стає тим вогнем, який випалює старі шаблони, залишаючи місце для нового світу.
І хоча очищення — це болісний процес, він дає шанс побачити світ крізь призму справжнього, без зайвих прикрас і масок. Катарсис — це не забуття і не прощення. Це — прийняття. Це момент, коли ти розумієш: навіть серед війни є простір для життя, для любові, для надії.

Гармонія і дисонанс — два світи, які постійно переплітаються, граючи з нашими почуттями, мов струни на старовинній арфі. Ми живемо між цими протилежностями, як подорожні, що рухаються крізь вічну мінливість. Гармонія — це той момент, коли все здається правильним, коли світ навколо співає мелодію, відгукуючись на наше внутрішнє "я". Дисонанс — це коли мелодія збивається з ритму, розсипається на уривки звуків, залишаючи відчуття тривоги, некомплектності. Та водночас саме в дисонансі прихований ключ до таємниць світу інтуїції.

Мир почуттів — це стихія. Це океан, в якому ми тонули й випливали тисячі разів. Він знайомий, але водночас непередбачуваний. Він нагадує про дитинство, коли кожен дотик світу викликав бурю емоцій. Ми рухаємося по цьому світу інтуїтивно, часом навмання, часом слідуючи за внутрішнім компасом, який ми самі не розуміємо. Цей компас — інтуїція. Це не мапа, але тінь мапи, яка веде нас крізь невидиме, вказує шляхи, що залишаються прихованими для раціонального мислення.

І ось на перетині гармонії й дисонансу, почуттів і інтуїції, виникає щось нове. Це точка зборки. Вона тримає нас разом, ніби невидима нитка, що сплітає з тисячі можливих реальностей одну, нашу власну. Ми не завжди усвідомлюємо, що у цій точці вібрації всіх можливих світів збираються в єдиний імпульс. Кожен наш вибір — це резонанс або дисонанс з паралельними реальностями, що існують навколо нас. Ми можемо відчувати це на рівні інтуїції, як легкий поштовх, майже невидимий сигнал з іншого боку вуалі буття.

Паралельні світи — це не просто вигадки. Вони — це наші відображення в безкінечних дзеркалах всесвіту, кожен з яких відображає іншу версію нашого життя, інші наші "я". Ці світи можуть бути схожі на наш, але водночас кардинально відмінні. І коли ми переживаємо миті гармонії або дисонансу, ми насправді відчуваємо їх вплив. Корпускулярні вібрації, ці мікроскопічні коливання реальності, тримають нас у центрі нашого власного світу, але дозволяють нам зазирнути за межі й торкнутися невідомого.

Фантазія і сюрреалізм у цьому танці світу почуттів і інтуїції нагадують нам, що не все, що ми бачимо, є реальним, і не все, що реальне, може бути побачене. Наші почуття — це фарби на полотні нашого існування, але саме інтуїція малює ті незримі лінії, які тримають картину разом. І, можливо, гармонія і дисонанс — це не протилежності, а дві сторони одного монету, що шепоче нам про таємниці буття.

І так, ми продовжуємо цей нескінченний танець між світами, зупиняючись на короткі миті в точках зборки, щоб відчути хвилі паралельних реальностей. Бо наш світ — це лише один з багатьох, але в ньому ми навчилися чути музику гармонії і дисонансу, навіть коли здається, що все навколо мовчить.

The series titled "War" delves deep into the heart-wrenching realities of conflict, offering a poignant exploration of its devastating impacts on humanity. Each piece in this collection stands as a testament to the raw and often unbearable emotions that war invokes: fear, loss, despair, and a glimmer of hope amidst the darkness.

"Animals" is a breathtaking digital collection that captures the essence and spirit of our wild companions. Each piece pulsates with life, showcasing the raw beauty and grace of creatures from every corner of the earth. Through vivid colors and dynamic compositions, these artworks celebrate the diversity and majesty of the animal kingdom. They evoke a deep connection to nature, reminding us of the delicate balance between humanity and the natural world. This collection is a heartfelt tribute to the awe-inspiring creatures that share our planet, inspiring a sense of wonder, respect, and compassion.

Is it possible to love you? This question awakens hundreds of unspoken emotions in my heart that are torn to freedom. It's like a light breeze that suddenly appears, touches my skin and leaves behind a soft whisper that sounds in my soul.

Loving you is like watching the sunset over the calm sea, when the sky turns golden and the waves gently sway, reflecting the light. Your eyes are deep and mysterious, like mysterious lakes in which you can drown, feel calm and boundless power. They are like a magnet, attracting you, making you forget about everything else but you.

Loving you is as possible as breathing in the scent of spring flowers, enjoying their delicate notes. It's like plunging into the arms of morning dew, when every drop on the grass seems like a pearl that gives freshness and purity. Your laughter is like music that fills your heart with joy, and every word is like soft silk that caresses your soul.

Loving you is like reading a book with unexplored pages, where each chapter reveals new facets of your personality. It's a journey into a world where you are the main character and I am a fascinated spectator watching your every step and breath. You are a mystery I want to solve, and at the same time, a fairy tale I want to believe in.

Loving you is like reading a book with unexplored pages, where each chapter reveals new facets of your personality. It's a journey into a world where you are the main character and I am a fascinated spectator watching your every step and breath. You are a mystery I want to solve, and at the same time, a fairy tale I want to believe in.

Is it possible to love you? Yes, it is possible. Just like it is possible to love the night sky dotted with stars, where every star is a dream and every ray is hope. How is it possible to love the first snow that falls to the earth, enveloping it in a white blanket of purity? You are like this first snow, like this star of dreams that appears suddenly and fills life with magic.

Loving you is courage, it is a risk, but at the same time it is the greatest happiness. It is the desire to be close to you, to feel you, to hold your hand and walk together, despite all the difficulties and trials. It is a feeling that fills your heart with warmth, hope and faith in the best.

It is possible to love you. And I am ready to accept this challenge, to surrender to this feeling, to dissolve in it like morning fog in the sunlight. Because you are my dream, my fairy tale, my world.